пятница, 2 апреля 2010 г.
воскресенье, 22 ноября 2009 г.
Лєнін і масони
30.06.2009:20.15.00
От якби сьогодні зранку лєнінському статУю хулігани не відламали руку (ліву) та не відбили носа, навряд чи коли б ми здогадалися, що ніяке ЮНЕСКО цього Ілліча не охороняє і ніколи не збиралося.
А я ще й дізналася трошки іншого, теж цікавого. Наприклад, того, що автор пам’ятника скульптор Сергій Дмитрович Меркулов, якого чомусь названо всесвітньовідомим, був, на думку колег, людиною обдарованою, але талант свій конвертував таким чином, що став одним з найіменітіших «каменярів» сталінськї доби. Клєпав повсємєстно своїх Лєніних-Сталіних, і йому за це «нічого не було».
"Меркуров Сергей Дмитриевич (1881-1952). Советский скульптор-монументалист; народный художник СССР (1943). Действительный член Академии художеств СССР (1947). Один из самых именитых скульпторов сталинской эпохи. Учился в Академии художеств (1902-1905) в Мюнхене. До 1909 г. работал в Париже, затем в Москве. Член ВКП(б) с 1945 г. Похоронен на Новодевичьем кладбище.
Героические образы воплощал в монументальных, обобщенных формах. Среди работ Меркурова - памятники К.А. Тимирязеву (Москва, 1923); Степану Шаумяну (Ереван, 1931 г.; с Шаумяном Меркурова связывали дружеские отношения); статуя Ленина (1939 г.; Москва, Большой Кремлевский дворец); горельеф «Расстрел 26 бакинских комиссаров» (Баку, 1946 г.). Автор надгробных памятников у Кремлевской стены - Ф.Э. Дзержинскому, А.А. Жданову, М.И. Калинину, ЯМ. Свердлову, М.В. Фрунзе.
В 1937 году, ставшем в сознании многих символом репрессий, на канале им. Москвы по проекту Меркурова были установлены две гранитные монументальные скульптуры Ленина и Сталина. На их сооружение ушло около двадцати железнодорожных составов крупнозернистого серо-розового гранита, причем отдельные глыбы весили до ста тонн. На работе было занято 670 гранитчиков и около пяти тысяч рабочих. Большую часть строителей составляли заключенные.
В 1940 г. мраморная скульптура Сталина по проекту Меркурова украсила Всесоюзную сельскохозяйственную выставку. После войны Меркуров создал еще одну статую вождя, на этот раз из кованой меди, для мемориала в Ереване. Обе работы были отмечены Сталинской премией (1941, 1951), а сам автор удостоен звания народного художника СССР и избран действительным членом Академии художеств.
Е. Громов пишет: «В таком же реликтовом тупике, как и живопись, оказалась в решающей степени и советская скульптура. Одаренным скульптором являлся С. Меркуров. Но, подобно А. Толстому и тому же А. Герасимову, он слишком любил радости жизни, славу и почет. И стал в конечном счете типично придворным скульптором. В 30-е годы Меркуров ваяет фигуры что покрупнее и помассивнее. Премия первой степени будет ему выдана за монументальное изображение Сталина для Всесоюзной сельскохозяйственной выставки и Ленина в зале заседаний Верховного Совета СССР» (Громов Е. Сталин: власть и искусство. М., 1998. С. 305).
Интересно, что по данным НКВД, Меркуров в 1920-х годах состоял членом масонской ложи «Единое трудовое братство», причем после разгрома ложи чекистами он был единственным из братьев-масонов, кто умер своей смертью. Почему судьба оказалась милостивой именно к нему? Разгадку, видимо, следует искать в его творчестве. «Великий вождь всех времен и народов» ценил мастеров культуры, если был уверен, что их талант послужит его славе (Грекова Т.И. Тибетская медицина в России. СПб., 1998. С. 279-280)."
...Я перегорнула всі до єдиного довідники з історії Києва, які є в мене вдома - особливо ті, що видані у 70-80-х роках, і ніде нічого не знайшла про увагу ЮНЕСКО до пам’ятника Леніну. Може, погано шукала? Чи не ті книги в мене на поличках?..Бо в інеті лишень оце.
P.S.
"Указанный памятник никогда не был в списке всемирного наследия ЮНЕСКО, он не является претендентом во внесение в упомянутый список - таких предложений Украина никогда не подавала».
Пресс-служба Министерства культуры и туризма Украины
От якби сьогодні зранку лєнінському статУю хулігани не відламали руку (ліву) та не відбили носа, навряд чи коли б ми здогадалися, що ніяке ЮНЕСКО цього Ілліча не охороняє і ніколи не збиралося.
А я ще й дізналася трошки іншого, теж цікавого. Наприклад, того, що автор пам’ятника скульптор Сергій Дмитрович Меркулов, якого чомусь названо всесвітньовідомим, був, на думку колег, людиною обдарованою, але талант свій конвертував таким чином, що став одним з найіменітіших «каменярів» сталінськї доби. Клєпав повсємєстно своїх Лєніних-Сталіних, і йому за це «нічого не було».
"Меркуров Сергей Дмитриевич (1881-1952). Советский скульптор-монументалист; народный художник СССР (1943). Действительный член Академии художеств СССР (1947). Один из самых именитых скульпторов сталинской эпохи. Учился в Академии художеств (1902-1905) в Мюнхене. До 1909 г. работал в Париже, затем в Москве. Член ВКП(б) с 1945 г. Похоронен на Новодевичьем кладбище.
Героические образы воплощал в монументальных, обобщенных формах. Среди работ Меркурова - памятники К.А. Тимирязеву (Москва, 1923); Степану Шаумяну (Ереван, 1931 г.; с Шаумяном Меркурова связывали дружеские отношения); статуя Ленина (1939 г.; Москва, Большой Кремлевский дворец); горельеф «Расстрел 26 бакинских комиссаров» (Баку, 1946 г.). Автор надгробных памятников у Кремлевской стены - Ф.Э. Дзержинскому, А.А. Жданову, М.И. Калинину, ЯМ. Свердлову, М.В. Фрунзе.
В 1937 году, ставшем в сознании многих символом репрессий, на канале им. Москвы по проекту Меркурова были установлены две гранитные монументальные скульптуры Ленина и Сталина. На их сооружение ушло около двадцати железнодорожных составов крупнозернистого серо-розового гранита, причем отдельные глыбы весили до ста тонн. На работе было занято 670 гранитчиков и около пяти тысяч рабочих. Большую часть строителей составляли заключенные.
В 1940 г. мраморная скульптура Сталина по проекту Меркурова украсила Всесоюзную сельскохозяйственную выставку. После войны Меркуров создал еще одну статую вождя, на этот раз из кованой меди, для мемориала в Ереване. Обе работы были отмечены Сталинской премией (1941, 1951), а сам автор удостоен звания народного художника СССР и избран действительным членом Академии художеств.
Е. Громов пишет: «В таком же реликтовом тупике, как и живопись, оказалась в решающей степени и советская скульптура. Одаренным скульптором являлся С. Меркуров. Но, подобно А. Толстому и тому же А. Герасимову, он слишком любил радости жизни, славу и почет. И стал в конечном счете типично придворным скульптором. В 30-е годы Меркуров ваяет фигуры что покрупнее и помассивнее. Премия первой степени будет ему выдана за монументальное изображение Сталина для Всесоюзной сельскохозяйственной выставки и Ленина в зале заседаний Верховного Совета СССР» (Громов Е. Сталин: власть и искусство. М., 1998. С. 305).
Интересно, что по данным НКВД, Меркуров в 1920-х годах состоял членом масонской ложи «Единое трудовое братство», причем после разгрома ложи чекистами он был единственным из братьев-масонов, кто умер своей смертью. Почему судьба оказалась милостивой именно к нему? Разгадку, видимо, следует искать в его творчестве. «Великий вождь всех времен и народов» ценил мастеров культуры, если был уверен, что их талант послужит его славе (Грекова Т.И. Тибетская медицина в России. СПб., 1998. С. 279-280)."
...Я перегорнула всі до єдиного довідники з історії Києва, які є в мене вдома - особливо ті, що видані у 70-80-х роках, і ніде нічого не знайшла про увагу ЮНЕСКО до пам’ятника Леніну. Може, погано шукала? Чи не ті книги в мене на поличках?..Бо в інеті лишень оце.
P.S.
"Указанный памятник никогда не был в списке всемирного наследия ЮНЕСКО, он не является претендентом во внесение в упомянутый список - таких предложений Украина никогда не подавала».
Пресс-служба Министерства культуры и туризма Украины
Прощание с Изюбрем
На днях ушел из жизни Николай Олялин - мой любимый с детства артист. В душе - навсегда теперь уже - пятилетней давности история: неопубликованное интервью.
Летом 2005 года УНИАН анонсировал пресс-конференцию с участием Николая Владимировича. Но мой главный редактор морщился: не видел он смысла в интервью с неизвестным нынешнему поколению киноактером. Однако я все равно пошла и уговорила помощника Олялина дать мне несколько минут после пресс-конференции хотя бы для очень короткого общения с любимым артистом.
Николай Владимирович был очень болен, плохо себя чувствовал, совсем недавно побывал в реанимации - и, кажется, уже не первый раз...
Мы вышли из душного помещения УНИАНа на улицу. Олялин прислонился к стене, взволнованный помощник делал мне запрещающие знаки...я испытывала ужасную неловкость, что мучаю его банальными вопросами. Сосредоточиться было непросто - вокруг собралась толпа, щелкали фотоаппараты...Кому из коллег не известно, что с лету, на ходу полезно ловить за язык политиков, а с хорошим человеком так вот по душам не поговоришь. Первые минуты разговор наш действительно не клеился, я все больше запутывалась в неуклюжей импровизации...Пока не спросила что-то о молодых артистах. Как он загорелся! Называл имена, фамилии, фильмы - много, быстро, ярко...Говорил о том, как много нынче талантов, как нравится ему нынешнее время - тоже молодое, сочное, правильное. Да, именно так и сказал: правильное. Говорил о любви к Украине и Киеву, который стал ему родным, о киностудии им. Довженко, где снялся в удивительных, хоть и пафосных фильмах: "Иду к тебе", "Дерзость", "Обратной дороги нет"...
Ему нужно было уезжать - это было видно по бледному лицу, покрывшемуся испариной, по проявившейся вруг тяжелой одышке. И все же на прощание тихий, мягкий, бархатный баритон: "Посмотрите на меня в фильме "Охота на Изюбря" - редактор монтажа уверяет, что там я еще мощный старик".
Я вернулась в редакцию и... испортила кассету с нерасшифрованным интервью. Cлучайно вроде бы. Теперь думаю - может, так и должно было случиться? Тогда же - до слез просто, в аське уже вопросы: "когда почитать?", а я пытаюсь что-то нашкрябать, но не идет, фальшь какая-то сиропит. Ведь разговор получился коротким и емким одновременно, но как это подать на стол равнодушному челу?..И я прикинулась улиткой. Все, мол, нету, не получилось...
1965 Дни летные
1968 Освобождение
1970 Бег
1970 Обратной дороги нет
1970 Секундомер
1971 Дерзость
1971 Джентльмены удачи
1971 Мировой парень
1972 Ночной мотоциклист
1973 Истоки
1974 Гнев
1974 Ливень
1974 Океан
1975 Пропавшая экспедиция
1976 Бешеное золото
1976 Золотая речка
1977 Долг
1977 Поединок в тайге
1978 Пробивной человек
1979 Вижу цель
1981 Синдикат-2
1981 Россия молодая
1982 Белый шаман
1983 Жаркое лето в Кабуле
1983 Легенда о княгине Ольге
1983 Шел четвертый год войны...
1984 Две версии одного столкновения
1984 Приходи свободным
1985 Берега в тумане («Мглистые берега»)
1986 В одну-единственную жизнь
1987 Ваш специальный корреспондент
1988 Верными останемся
1988 На помощь, братцы!
1989 Биндюжник и король
1990 Неотстрелянная музыка - режиссер, актер, автор сценария
1990 Теплая мозаика ретро и чуть-чуть... - автор сценария, режиссер, актер
1992 Воля - актер, режиссер
1994 Тюрьма
1996 Бег от смерти
1998 Князь Юрий Долгорукий
1998 Окраина
2003 Ночной дозор - тв-вариант
2003 Тотализатор - сериал
2005 Бумер. Фильм второй
2005 Дневной Дозор
2005 Есенин - сериал
2005 Охота на изюбря - сериал
2005-2007 Запороги (Украина) - сериал
2007 Ленинград. Город живых
2007 Презумпция вины (Россия-Украина)
2007 Медвежья охота
Летом 2005 года УНИАН анонсировал пресс-конференцию с участием Николая Владимировича. Но мой главный редактор морщился: не видел он смысла в интервью с неизвестным нынешнему поколению киноактером. Однако я все равно пошла и уговорила помощника Олялина дать мне несколько минут после пресс-конференции хотя бы для очень короткого общения с любимым артистом.
Николай Владимирович был очень болен, плохо себя чувствовал, совсем недавно побывал в реанимации - и, кажется, уже не первый раз...
Мы вышли из душного помещения УНИАНа на улицу. Олялин прислонился к стене, взволнованный помощник делал мне запрещающие знаки...я испытывала ужасную неловкость, что мучаю его банальными вопросами. Сосредоточиться было непросто - вокруг собралась толпа, щелкали фотоаппараты...Кому из коллег не известно, что с лету, на ходу полезно ловить за язык политиков, а с хорошим человеком так вот по душам не поговоришь. Первые минуты разговор наш действительно не клеился, я все больше запутывалась в неуклюжей импровизации...Пока не спросила что-то о молодых артистах. Как он загорелся! Называл имена, фамилии, фильмы - много, быстро, ярко...Говорил о том, как много нынче талантов, как нравится ему нынешнее время - тоже молодое, сочное, правильное. Да, именно так и сказал: правильное. Говорил о любви к Украине и Киеву, который стал ему родным, о киностудии им. Довженко, где снялся в удивительных, хоть и пафосных фильмах: "Иду к тебе", "Дерзость", "Обратной дороги нет"...
Ему нужно было уезжать - это было видно по бледному лицу, покрывшемуся испариной, по проявившейся вруг тяжелой одышке. И все же на прощание тихий, мягкий, бархатный баритон: "Посмотрите на меня в фильме "Охота на Изюбря" - редактор монтажа уверяет, что там я еще мощный старик".
Я вернулась в редакцию и... испортила кассету с нерасшифрованным интервью. Cлучайно вроде бы. Теперь думаю - может, так и должно было случиться? Тогда же - до слез просто, в аське уже вопросы: "когда почитать?", а я пытаюсь что-то нашкрябать, но не идет, фальшь какая-то сиропит. Ведь разговор получился коротким и емким одновременно, но как это подать на стол равнодушному челу?..И я прикинулась улиткой. Все, мол, нету, не получилось...
1965 Дни летные
1968 Освобождение
1970 Бег
1970 Обратной дороги нет
1970 Секундомер
1971 Дерзость
1971 Джентльмены удачи
1971 Мировой парень
1972 Ночной мотоциклист
1973 Истоки
1974 Гнев
1974 Ливень
1974 Океан
1975 Пропавшая экспедиция
1976 Бешеное золото
1976 Золотая речка
1977 Долг
1977 Поединок в тайге
1978 Пробивной человек
1979 Вижу цель
1981 Синдикат-2
1981 Россия молодая
1982 Белый шаман
1983 Жаркое лето в Кабуле
1983 Легенда о княгине Ольге
1983 Шел четвертый год войны...
1984 Две версии одного столкновения
1984 Приходи свободным
1985 Берега в тумане («Мглистые берега»)
1986 В одну-единственную жизнь
1987 Ваш специальный корреспондент
1988 Верными останемся
1988 На помощь, братцы!
1989 Биндюжник и король
1990 Неотстрелянная музыка - режиссер, актер, автор сценария
1990 Теплая мозаика ретро и чуть-чуть... - автор сценария, режиссер, актер
1992 Воля - актер, режиссер
1994 Тюрьма
1996 Бег от смерти
1998 Князь Юрий Долгорукий
1998 Окраина
2003 Ночной дозор - тв-вариант
2003 Тотализатор - сериал
2005 Бумер. Фильм второй
2005 Дневной Дозор
2005 Есенин - сериал
2005 Охота на изюбря - сериал
2005-2007 Запороги (Украина) - сериал
2007 Ленинград. Город живых
2007 Презумпция вины (Россия-Украина)
2007 Медвежья охота
понедельник, 4 мая 2009 г.
следы
закрою жужу на генеральную уборку. Вымести мусор, вынести хлам. Закрыть на замок. Ключ выбросить.
чужой манжет
Нат немного лукавит - вряд ли она когда плевала на контент.
В остальном - ах, как голубушка права:
http://www.pl.com.ua/main.php?Date=2009-05-04&artID=826
В остальном - ах, как голубушка права:
мне очень трудно проникнуться разговорами о «древней европейской культуре», наблюдая нашу с вами ежедневную жизнь: Голосеевский парк в Киеве, превращенный в городскую свалку, грязные, зачумленные подъезды с выбитыми глазницами окон, антисанитария городских больниц и забегаловок всех мастей… Скажете, это форма, причудливые конфигурации переходного периода? Да, но такую форму вы увидите только на Востоке. Наши города становятся похожи на ту часть Каира, которую принято называть Городом мертвых. Примерно то же самое вы обнаружите в любой восточной стране – скажем, в том районе Шанхая, где еще сохранились трущобы.
И какую бы область мы с вами не стали обсуждать – журналистику, экологию, образование или состояние городов, – окажется, что у нас как у народа нет иммунитета к разрушению, деструктиву. Мы все время ждем какого-то мифического барина, который придет и «восстановит европейские ценности». Или, в крайнем случае, вымоет нам пол в подъезде.
http://www.pl.com.ua/main.php?Date=2009-05-04&artID=826
пятница, 26 сентября 2008 г.
вторник, 23 сентября 2008 г.
Правила гри для регіонів намагаються розробити самі регіони
--------------------------------------------------------------------------------
Низка подій, що трапилися останнім часом у Донецьку, свідчить про те, що місцева влада й політична еліта не на словах, а реально мають намір включитися в новий етап боротьби за регіональне самоврядування.
Кошти в регіоні все ж таки є
Такий настрій для Донбасу не новий, як і сама ідея. Проте, зважаючи на різні причини, кисень нашим регіонам на деякий час було перекрито. Причини різні: і звинувачення в клановості, і підозрілість щодо завищених амбіцій.
Життя тим часом погіршувалось. У Донбасі - особливо. Прозорливі розуміли: так довго не триватиме. Донбас надто важлива ланка в інфраструктурі України, щоб довгий час перебувати під тяжким, але безглуздим пресом центру.
Перші кроки на посаді новий губернатор Віктор Янукович зробив назустріч ображеним. Головне питання, яке поставив жорстко, - негайно вивчити ситуацію з невиплатами зарплат та пенсій. Було створено спеціальну комісію. За результатами тотальної перевірки багатьом керівникам підприємств та муніципалітетів обіцяно найсуворіші догани. Губернатор підписав розпорядження про порядок виплат зарплат усім без винятку керівникам тільки після того, як вони розрахуються зі своїми працівниками. При цьому пообіцяв, що й сам отримуватиме зарплату після того, як буде закрита відомість у бюджетній сфері. Природно, що реакція на такі заяви далеко неоднозначна. Проте підстьобнути вдалося багатьох.
Протягом останніх тижнів перелік благодійних акцій в області поповнився новими конкретними справами: згадали про дитячі притулки, про спеціальні медичні установи, школи-інтернати, відкриваються центри безкоштовного побутового обслуговування малозабезпечених. Це лише мала частка від потрібного. Однак такі кроки свідчать не тільки про те, що в області починають піклуватися про слабих, скільки про потенційні спонсорські можливості. Іншими словами, можна зрозуміти, що кошти в регіоні є.
Протягом кількох днів в області відбулося кілька подій, що тісно пов'язані між собою. Насамперед - за тематикою.
Спочатку на зустрічі за круглим столом із регіональними лідерами політичних партій та рухів Віктор Янукович безапеляційно висловився: "Центр уже не може керувати, а для регіонів не визначені правила гри". Чи міг чиновник озвучити таку крамолу без згоди на те самого центру? Певно, міг. Однак, напевно, тут усе набагато складніше.
"Наша людина в Кабміні"
Показове те, що ні ліві, ні праві не стали акцентувати увагу на політичних аспектах ідеї сильного регіону. Промовчали ті, хто раніше в таких розмірковуваннях убачав загрозу суверенній цілісності України. Віктор Янукович озвучив далеко не нову ідею регіонального самоврядування, яка набирає іншої сили та інших відтінків. Те, що тема створення сильних регіонів, які здатні врятувати країну від економічної катастрофи, набуває нового звучання, підтвердило й нещодавнє проведення у Славяногорську міжнародної науково-практичної конференції під назвою "Місто, регіон, держава: проблеми розподілу влади", де рівноправними учасниками були вчені, керівники великих підприємств Донецької та сусідніх областей, представники місцевих структур влади.
Саме там набула розвитку думка, що сьогодні центральна влада показала своє повне банкрутство щодо виводу економіки України з кризи. Центр - усі гілки влади - бездіяльний там, де рішення треба приймати негайно. За цієї ситуації, зазначали учасники конференції, єдиною противагою виступають місцеве самоврядування й активність регіональних адміністрацій.
Конференція не здобула широкого розголосу, але її триденна робота негайно втілилася в реальні справи. Через кілька днів до Донецька з'їхалися практично всі депутати Верховної Ради від області й зібралися - чого не було вже півтора року - в обласній держадміністрації для обговорення насущних проблем області. Побувавши напередодні в Києві, В. Янукович вирішив використати, можливо, останній шанс звернути увагу верхів на катастрофічно несправедливі цифри, що закладені до бюджету для Донецької області. Заклик до депутатів був гранично зрозумілий: згуртуватися незалежно від політичних пристрастей і відстоювати в Києві інтереси області спільно. Тим більше, що область має роздроблену комісією обладміністрації й облради програму виходу з кризи. Крім того, Янукович повідомив і про те, що за розпорядженням Президента прем'єр-міністр отримав наказ виділити в Кабміні "спеціальну людину", через яку з'явиться можливість значно скоротити шляхи "пробиття" болючих донецьких питань в урядових коридорах.
Останнім - не менш потужним - акордом заявила про свої наміри включитися до боротьби за регіональні інтереси директорська рать - Донецька обласна асоціація керівників підприємств. Ця потужна громадська структура, що об'єднала в один кулак практично всі промислові гіганти Донбасу, яка входить до Міжнародної асоціації промисловців (МАП) і є водночас і кістяком УСПП, здатна на багато що. Про багато що свідчить і те, що своїм президентом ця організація одностайно вибрала Юхима Звягильського.
Найближчим часом за ініціативою асоціації в Донецьку відбудеться науково-практичний семінар, на якому в центрі уваги будуть практичні питання відновлення, реструктуризації й подальшого розвитку промисловості Донбасу. І поділитися досвідом щодо цих питань у Донецьку є кому. "Їх кілька осіб, які знають, що за цих умов робити й як робити. Вони на плаву. На них сьогодні тримається держава", - так охарактеризував донецький господарський капітал мер Донецька Володимир Рибак - сам особистість неабияка, який активно готується до власної передвиборної боротьби.
Про вибори-98
Посилення регіональних настроїв - не випадкове. Дві причини, як мінімум, лежать на поверхні. Перша: центр захлинається в істерії обопільних докорів, непорозуміння й підозрілості. Розуміючи власну неспроможність, але не зізнаючись у цьому вголос, він уже готовий позбавитися - хоча б частково - вантажу регіональних проблем. Друга причина ще зрозуміліша: вибори, що наближаються. Настає час готувати плацдарми. І, не будемо лукавити, для більшості саме цей чинник - визначальний. Донецька економічна еліта готується до реваншу. А разом із нею й ті, кому вдалося, примкнувши до верхів, усидіти в київських кріслах. Протягом останніх років донеччанам не вдалося відстояти свою концепцію. Але й інших помітних перемог у державі щось не видно. Чи обросте цей клубок новими союзниками - покаже час. Зрозуміло одне - розіграти на свою користь карту Донбасу намагатиметься багато хто. Звідси, мабуть, і явне потепління в стосунках із центром.
Ще є час захопити найвигідніші позиції. Знайти союзників. Знайти кошти. Знайти своїх виборців.
Усе це є в Донбасі. Третина його мешканців - пенсіонери - найактивніше беруть участь у виборах. Розпочався похід за їхніми голосами.
"День", травень 1997
--------------------------------------------------------------------------------
Низка подій, що трапилися останнім часом у Донецьку, свідчить про те, що місцева влада й політична еліта не на словах, а реально мають намір включитися в новий етап боротьби за регіональне самоврядування.
Кошти в регіоні все ж таки є
Такий настрій для Донбасу не новий, як і сама ідея. Проте, зважаючи на різні причини, кисень нашим регіонам на деякий час було перекрито. Причини різні: і звинувачення в клановості, і підозрілість щодо завищених амбіцій.
Життя тим часом погіршувалось. У Донбасі - особливо. Прозорливі розуміли: так довго не триватиме. Донбас надто важлива ланка в інфраструктурі України, щоб довгий час перебувати під тяжким, але безглуздим пресом центру.
Перші кроки на посаді новий губернатор Віктор Янукович зробив назустріч ображеним. Головне питання, яке поставив жорстко, - негайно вивчити ситуацію з невиплатами зарплат та пенсій. Було створено спеціальну комісію. За результатами тотальної перевірки багатьом керівникам підприємств та муніципалітетів обіцяно найсуворіші догани. Губернатор підписав розпорядження про порядок виплат зарплат усім без винятку керівникам тільки після того, як вони розрахуються зі своїми працівниками. При цьому пообіцяв, що й сам отримуватиме зарплату після того, як буде закрита відомість у бюджетній сфері. Природно, що реакція на такі заяви далеко неоднозначна. Проте підстьобнути вдалося багатьох.
Протягом останніх тижнів перелік благодійних акцій в області поповнився новими конкретними справами: згадали про дитячі притулки, про спеціальні медичні установи, школи-інтернати, відкриваються центри безкоштовного побутового обслуговування малозабезпечених. Це лише мала частка від потрібного. Однак такі кроки свідчать не тільки про те, що в області починають піклуватися про слабих, скільки про потенційні спонсорські можливості. Іншими словами, можна зрозуміти, що кошти в регіоні є.
Протягом кількох днів в області відбулося кілька подій, що тісно пов'язані між собою. Насамперед - за тематикою.
Спочатку на зустрічі за круглим столом із регіональними лідерами політичних партій та рухів Віктор Янукович безапеляційно висловився: "Центр уже не може керувати, а для регіонів не визначені правила гри". Чи міг чиновник озвучити таку крамолу без згоди на те самого центру? Певно, міг. Однак, напевно, тут усе набагато складніше.
"Наша людина в Кабміні"
Показове те, що ні ліві, ні праві не стали акцентувати увагу на політичних аспектах ідеї сильного регіону. Промовчали ті, хто раніше в таких розмірковуваннях убачав загрозу суверенній цілісності України. Віктор Янукович озвучив далеко не нову ідею регіонального самоврядування, яка набирає іншої сили та інших відтінків. Те, що тема створення сильних регіонів, які здатні врятувати країну від економічної катастрофи, набуває нового звучання, підтвердило й нещодавнє проведення у Славяногорську міжнародної науково-практичної конференції під назвою "Місто, регіон, держава: проблеми розподілу влади", де рівноправними учасниками були вчені, керівники великих підприємств Донецької та сусідніх областей, представники місцевих структур влади.
Саме там набула розвитку думка, що сьогодні центральна влада показала своє повне банкрутство щодо виводу економіки України з кризи. Центр - усі гілки влади - бездіяльний там, де рішення треба приймати негайно. За цієї ситуації, зазначали учасники конференції, єдиною противагою виступають місцеве самоврядування й активність регіональних адміністрацій.
Конференція не здобула широкого розголосу, але її триденна робота негайно втілилася в реальні справи. Через кілька днів до Донецька з'їхалися практично всі депутати Верховної Ради від області й зібралися - чого не було вже півтора року - в обласній держадміністрації для обговорення насущних проблем області. Побувавши напередодні в Києві, В. Янукович вирішив використати, можливо, останній шанс звернути увагу верхів на катастрофічно несправедливі цифри, що закладені до бюджету для Донецької області. Заклик до депутатів був гранично зрозумілий: згуртуватися незалежно від політичних пристрастей і відстоювати в Києві інтереси області спільно. Тим більше, що область має роздроблену комісією обладміністрації й облради програму виходу з кризи. Крім того, Янукович повідомив і про те, що за розпорядженням Президента прем'єр-міністр отримав наказ виділити в Кабміні "спеціальну людину", через яку з'явиться можливість значно скоротити шляхи "пробиття" болючих донецьких питань в урядових коридорах.
Останнім - не менш потужним - акордом заявила про свої наміри включитися до боротьби за регіональні інтереси директорська рать - Донецька обласна асоціація керівників підприємств. Ця потужна громадська структура, що об'єднала в один кулак практично всі промислові гіганти Донбасу, яка входить до Міжнародної асоціації промисловців (МАП) і є водночас і кістяком УСПП, здатна на багато що. Про багато що свідчить і те, що своїм президентом ця організація одностайно вибрала Юхима Звягильського.
Найближчим часом за ініціативою асоціації в Донецьку відбудеться науково-практичний семінар, на якому в центрі уваги будуть практичні питання відновлення, реструктуризації й подальшого розвитку промисловості Донбасу. І поділитися досвідом щодо цих питань у Донецьку є кому. "Їх кілька осіб, які знають, що за цих умов робити й як робити. Вони на плаву. На них сьогодні тримається держава", - так охарактеризував донецький господарський капітал мер Донецька Володимир Рибак - сам особистість неабияка, який активно готується до власної передвиборної боротьби.
Про вибори-98
Посилення регіональних настроїв - не випадкове. Дві причини, як мінімум, лежать на поверхні. Перша: центр захлинається в істерії обопільних докорів, непорозуміння й підозрілості. Розуміючи власну неспроможність, але не зізнаючись у цьому вголос, він уже готовий позбавитися - хоча б частково - вантажу регіональних проблем. Друга причина ще зрозуміліша: вибори, що наближаються. Настає час готувати плацдарми. І, не будемо лукавити, для більшості саме цей чинник - визначальний. Донецька економічна еліта готується до реваншу. А разом із нею й ті, кому вдалося, примкнувши до верхів, усидіти в київських кріслах. Протягом останніх років донеччанам не вдалося відстояти свою концепцію. Але й інших помітних перемог у державі щось не видно. Чи обросте цей клубок новими союзниками - покаже час. Зрозуміло одне - розіграти на свою користь карту Донбасу намагатиметься багато хто. Звідси, мабуть, і явне потепління в стосунках із центром.
Ще є час захопити найвигідніші позиції. Знайти союзників. Знайти кошти. Знайти своїх виборців.
Усе це є в Донбасі. Третина його мешканців - пенсіонери - найактивніше беруть участь у виборах. Розпочався похід за їхніми голосами.
"День", травень 1997
Подписаться на:
Сообщения (Atom)